1Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять, 2залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється. 3Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні: 4ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка. 5Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем, 6місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній. 7Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило, 8не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев. 9Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, 10пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! 11Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. 12Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? 13Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться. 14Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! 15Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. 16Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. 17Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. 18Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли! 19Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї. 20А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? 21Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона. 22Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! 23Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! 24Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім. 25Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою, 26коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому, 27тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! 28І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!