1Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою. 2Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї. 3Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями! 4Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! 5Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду! 6Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! 7Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! 8Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа, 9та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її: 10Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна? 11Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали? 12І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр... 13