1Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. 2Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! 3Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! 4Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... 5Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! 6Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! 7Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів, 8бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... 9Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, 10бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, 11і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... 12За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: 13про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває... 14А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, 15визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! 16Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! 17Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, 18і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене, 19наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!... 20Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги! 21Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! 22і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували... 23Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами, 24бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються! 25Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє! 26Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде! 27Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою... 28Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, 29нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!... 30А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім, 31і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму! 32і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має. 33Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, 34бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він! 35Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, 36бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!