1Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. 2Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? 3Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. 4Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, 5їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, 6що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! 7Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, 8нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, 9бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! 10Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! 11А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!