1І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи: 2Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам. 3І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини. 4А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо. 5І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська. 6А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста. 7Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська. 8А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам. 9І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 10Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю, 11то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне. 12І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою. 13А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас. 14Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища. 15Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне. 16А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. 17А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. 18Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник. 19Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його. 20А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре, 21або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його. 22А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям, 23або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла, 24то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами. 25І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою. 26А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був, 27і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови! 28Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого. 29І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях. 30Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть. 31І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий. 32І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика. 33І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив. 34І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!