1І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: 2Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? 3Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? 4Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! 5Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, 6якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, 7і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий! 8Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, 9бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, 10отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: 11Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? 12Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: 13отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, 14бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... 15На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... 16Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, 17на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: 18Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... 19Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть. 20Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, 21аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... 22Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!