1Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш. 2Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати? 3Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє! 4Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу. 5Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів? 6Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах! 7Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать. 8Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. 9Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. 10Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! 11Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні! 12Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить. 13Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його. 14Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. 15М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. 16Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! 17Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. 18Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. 19За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! 20Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. 21Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. 22Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. 23Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. 24Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. 25Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, 26він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям! 27 28 29 30 31 32 33 34