1І говорив Елігу та й сказав: 2Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу? 3Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха? 4Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. 5Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе. 6Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? 7Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? 8Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!... 9Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох... 10Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, 11що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? 12Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає. 13Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її. 14Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його! 15А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту, 16то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...