1А Йов відповів та й сказав: 2Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!... 3Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це? 4Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний... 5Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги! 6Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю. 7Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. 8Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. 9Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? 10Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? 11Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу? 12Мудрість у старших, бо довгість днів розум. 13Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. 14Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. 15Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. 16В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. 17Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, 18Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. 19Він провадить священиків босо, і потужних повалює, 20Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. 21На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. 22Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. 23Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. 24Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, 25вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!