1І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: 2Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! 3Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! 4Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. 5Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля. 6За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. 7Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. 8Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! 9Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! 10Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! 11Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ. 12Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! 13Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. 14Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. 15І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! 16Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! 17Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. 18Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. 19Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. 20Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. 21Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! 22Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! 23Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими! 24Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. 25Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко. 26Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.. 27Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. 28Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? 29Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: 30Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. 31Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.