1Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: 2час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, 3час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, 4час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, 5час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, 6час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, 7час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, 8час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру! 9Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він? 10Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею, 11усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця... 12Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. 13І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий! 14Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! 15Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог! 16І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда... 17Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло. 18Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, 19бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... 20Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... 21Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини? 22І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...