1І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні! 2аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем, 3у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає, 4і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі, 5і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники, 6аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю... 7І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його! 8Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!... 9Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей. 10Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова. 11Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря. 12А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла! 13Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! 14Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!