1Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас? 2Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! 3Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця. 4Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, 5не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога. 6І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. 7Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, 8скільки ж більш буде в славі те служіння духа! 9Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! 10Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, 11бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! 12Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости, 13а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. 14Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом. 15Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало, 16коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається. 17Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. 18Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.