1А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас. 2І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом. 3Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, 4зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, 5і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові, 6і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш. 7Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. 8Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь. 9Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. 10Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна, 11такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши. 12Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. 13Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти. 14Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою. 15Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами, 16щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять. 17А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі! 18Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!