1Тому то, не стерпівши більше, ми схотіли зостатися в Атенах самі, 2і послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії, щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі, 3щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено. 4Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви. 5Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний. 6А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас, 7через те ми потішились, браття, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, ради вашої віри. 8Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте! 9Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом? 10Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі. 11Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас! 12А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас! 13Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!