1Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, 2і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, 3якщо ви спробували, що добрий Господь. 4Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. 5І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. 6Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений! 7Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем, 8і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були. 9Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, 10колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! 11Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. 12Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. 13Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, 14чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. 15Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, 16як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. 17Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. 18Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. 19Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. 20Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! 21Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. 22Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! 23Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. 24Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. 25Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.